Тривожність батьків - це нормально.

Коли народжується малюк безпорадний і повністю залежить від турботи мами та тата. Для батьків нормально мати почуття відповідальності щодо дитини, бути зосередженими на безпеці, здоров'ї та добробуті свого малюка.

Без цього почуття - тривоги, наш вид давно б уже вимер. Але і до батьківської тривоги, хоч і природної, потрібно ставитися зі здоровим глуздом.

Якоюсь мірою це додаткове "око" для спостереження за дітьми. З іншого боку, надмірна тривожність змушує почуватися погано тих, хто її відчуває, і тих, хто страждає від неї: дитина, яка стає вмістилищем переживань батьків, несвідомо пручається нав'язливості дорослих. Ця реакція якраз і є тривожним дзвіночком, який повинен підштовхнути маму та тата зробити крок назад, і краще контролювати свої почуття.

Кожен термін має певне значення

Тривога, туга, паніка, стрес... терміни, які ми іноді плутаємо, але кожен із них має точне визначення. Тривога - це нормальне людське переживання, яке лише іноді має патологічний відтінок.

* Тривога - це стан, який не має конкретного об'єкта, тому важко реалізувати стратегії для його контролю.

* Паніка не обов'язково пов'язана із тривогою: це почуття втрати контролю, своїх кордонів.

* Нарешті, стрес - це тиск чинника довкілля, який зрештою викликає втому, втрату енергії.

Тривога як вада... чи як чеснота?

На думку суспільства, батьківська тривога набула морального відтінку. Якщо ви виглядаєте впевненними та розслабленними, ви поганий тато чи погана мама, яка не дбає про долю своїх дітей і недооцінює небезпеку.

Якщо ви турбуєтеся, спостерігаєте і контролюєте, ви стаєте настирливим і паралізуючим: погані батьки, які не можуть впоратися зі своєю невпевненістю, і обмежують своїх дітей.

Скільки воєн ведеться у соціальних мережах між групами матерів під одним та іншим прапором! Напади та звинувачення у питаннях виховання - це найкоротший шлях до покращення самопочуття, але це нікому не допомагає.

Подібних сутичок краще уникати. Вони відбуваються через те, що батьківська тривожність автоматично асоціюється з фігурою матері, тому мати, яка не переймається своєю дитиною - погана мати. Струсимо з себе ці необґрунтовані та шкідливі ототожнення.

Занепокоєння не є винятковою прерогативою матерів

Це зовсім неправда, що матері та жінки взагалі тривожніші, ніж чоловіки. Часто можна зустріти батька, який набагато тривожніший, ніж матір. Узагальнюючи, можна сказати, що мами і тата піклуються про своїх дітей на різних етапах їх дорослішання.

Жінка носить свою дитину в утробі матері і ще до її народження відчуває відповідальність за її добробут. Це почуття вона відчуває насамперед у перші місяці та роки життя дитини, коли про все дбає, годує її, сприяє її зростанню та розвитку.

У батька батьківська тривожність часто проявляється пізніше, коли дитина стає старшою і самостійною, і набуває форми контролю пересування дитини, її дружніх відносин, інтересів.

Ще тата часто втрачають контроль над собою, коли дитина травмується та хворіє. Це відбувається з простої причини: мами під час вагітності читають і дізнаються набагато більше інформації про догляд за дитиною, стани та хвороби, які можуть статися в ранньому дитинстві, тому впевненіше діють при настанні хвороби. Тата, у свою чергу, бояться бачити дитину хворою і хочуть якнайшвидше її вилікувати, щоб зняти цю тривогу всередині себе.

Припиніть токсичне занепокоєння: постраждає вся сім'я

Як з'ясувалося, і мама, і батько можуть однаково тривожитися за дитину у різних життєвих ситуаціях. І потрібно багато усвідомлення та самоконтролю, щоб зрозуміти, що ви перетнули межу.

Дитина погано переживає надлишок батьківської тривожності, яка стає для неї емоційним та психічним навантаженням. Зазвичай вона реагує протидією: чим більше ви кажете одягнути панаму/шапку, тим більше малюк шукатиме способи зняти її, чим більше ви змушуєте їсти ту чи іншу їжу, тим більше дитина від неї відмовлятиметься. Зайва тривога за столом, наприклад, може бути причиною розладу харчової поведінки.

Відносини всередині пари також можуть зіпсуватися. Тривожний партнер, який не контролює свою поведінку, може дратувати іншого та породжувати в ньому тривогу.

Рішення може прийти із взаєморозуміння між собою. Якщо обидва готові об'єднатися та знайти баланс між своїми різними характерами та реакціями, надлишок занепокоєння можна стримати. Тривожна людина потребує розради, і партнер може дати це, допомагаючи раціоналізувати занепокоєння, вносячи свою частку легковажності.

Коли потрібна допомога фахівця?

Часто сімейне оточення, партнер та коло друзів можуть допомогти надмірно тривожній людині регулювати свою поведінку. Однак іноді цього недостатньо. Бувають випадки, коли людину захльостує хвиля тривоги і вона не може її контролювати, відчуває порушення сну, психосоматичні симптоми. У цих випадках потрібна допомога фахівця, який може призначити медичний препарат для полегшення стану.

За матеріалами : mamovediya.com.ua