Вестибулярним запамороченням у медицинській та фармакологічній практиці вважають патологічний стан пацієнта, який характеризується порушенням руху тіла у просторі та втратою рівноваги. Подібний прояв викликається фізіологічною стимуляцією, наприклад поїздкою у транспорті, знаходженням на висоті. Або ж вважається симптомом понад 80 захворювань, зокрема офтальмологічних, психічних, серцево-судинних та інших. Вестибулярне запаморочення у 95% випадках потребує термінового звернення до спеціаліста за кваліфікованим лікуванням, до котрого входять спеціальні препарати.

Вестибулярне запаморочення також називають системним, істинним або вертиго. Такий стан організму характеризується уявним обертанням власного тіла чи навколишніх предметів у просторі. Цей тип запаморочення може бути спричинений ураженням вестибулярної системи як на периферичному, так і на центральному рівнях. Здебільшого вестибулярне запаморочення розпізнається за такими проявами:

сильна нудота або блювота;

підвищене потовиділення;

відчуття страху та тривоги;

порушення рефлексу ковтання;

напад головного болю;

тахікардія;

різко змінений ритм дихання;

втрата рівноваги

(падіння, бажання втриматись за стійкий предмет поряд)

Як лікувати вестибулярне запаморочення?

 

Щоб розпочати правильне лікування вестибулярного запаморочення потрібно звернутись до лікаря за попередньою діагностикою та встановленням точного діагнозу. Після необхідних обстежень та підтвердження причини подібного стану спеціаліст призначить пацієнту коректний план терапії. Зазвичай до нього входить лише медикаментозна корекція за допомогою гістаміноміметиків, нейролептиків, антигістамінних, бензоазедипінових та антихонергічних препаратів.

До прикладу, препарат вестінорм створений на основі бетагістину, що сприяє вестибулярній компенсації - відновленню вестибулярної функції шляхом посилення регуляції обміну та вивільненню гістаміну. До речі, препарат рекомендований не тільки для симптоматичного лікування вестибулярного лікування різного походження, але й у разі підтвердження синдрому Майєра.

Водночас вестінорм є безпечним для здоров'я пацієнтів та заборонений лише для людей, що мають гіперчутливість до компонентів медикаменту. Звісно, не варто застосовувати препарат самостійно. Перед вживанням обов'язково проконсультуйтесь зі спеціалістом та уважно ознайомтесь з інструкцією.

Якщо йдеться про інші методи лікування вестибулярного запаморочення, то у складних випадках лікар може призначити хірургічне втручання. Проте такий метод терапії вважається кардинальним та рекомендується лише у разі гострої необхідності.

автор: Вікторія Стоянова Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

Про що необхідно згадати на прийомі у лікаря?

  • В які моменти часу виникає запаморочення?
  • Чим викликане запаморочення (зміною атмосферного тиску, емоційною або фізичною напругою, передменструальним періодом, різким поворотом голови, зміною положення тіла з горизонтального у вертикальне і навпаки)?
  • Якими симптомами супроводжується (нудота, шум у вухах, підвищення артеріального тиску, підвищене потовиділення, головний біль тощо?
  • Які ліки приймаєте (прийом деяких ліків може викликати запаморочення)?
  • Чи не було нещодавно будь-яких травм голови та шиї (наприклад, так звана хлистова травма - трапляється при автомобільних аваріях, коли під час гальмування або удару машини голова різко відхиляється вперед або назад)?

Запаморочення у поєднанні з двоїнням в очах і порушенням чутливості на обличчі або кінцівках вказує на причину, пов'язану з порушенням кровопостачання мозку, роботи центрального відділу вестибулярної системи (центральне запаморочення), в той час як запаморочення в поєднанні зі скаргами на слух зазвичай пов'язане з ураженням периферичного відділу (периферичне запаморочення). Найбільш частою причиною запаморочення є порушення кровотоку в хребетних артеріях, що характерно для остеохондрозу шийного відділу хребта. Ця патологія супроводжується запамороченням, що виникає при поворотах або нахилах голови.

При яких захворюваннях може з'явитися запаморочення?

Запаморочення спостерігається при різних захворюваннях, серед яких найчастіше трапляються:

  • Хвороба Меньєра (ЛОР-патологія) - характеризується гострими нападами втрати слуху, шумом у вухах і запамороченням, нерідко з відчуттям закладеності ураженого вуха.
  • Лабіринтит (ЛОР-патологія) - запалення внутрішнього вуха (лабіринту), що складається з трьох півколових каналів - часте ускладнення отитів.
  • Посттравматичне запаморочення.
  • Новоутворення головного мозку, середнього вуха або слухового нерва.
  • Запаморочення при патології шийного відділу хребта (спондильозі, остеохондрозі, нестабільності хребців, патології Кімерлі) - відбувається внаслідок здавлювання хребетних артерій і кисневого голодування структур мозку, що відповідають за координацію.
  • Порушення мозкового кровообігу, (інсульти) - розвиваються на тлі атеросклерозу мозкових артерій, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету та ін.
  • Вегето-судинна дистонія (нейроциркуляторна дистонія). Запаморочення є наслідками зміни кровонаповнення судин головного мозку.
  • Мігрень (найчастіше вертиго виступає передвісником або «аурою» мігрені).

Діагностика

Головною метою діагностичного пошуку при запамороченні є уточнення його причини. Найпоширенішими методами дослідження причин запаморочення наразі є ультразвукове сканування судин голови та шиї, магнітно-резонансне дослідження та рентгенографія шийного відділу хребта.

  • Ультразвукова доплерографія дозволяє оцінити прохідність судин, виявити атеросклеротичні бляшки, визначити, чи достатній приплив крові до головного мозку і чи адекватний відтік по венозних судинах. Транскраніальна ультразвукова доплерографія - метод дослідження судин головного мозку через кістки черепа: оцінює тонус судин і дозволяє діагностувати патологію судинної системи головного мозку. Ультразвукове дослідження відносно дешеве, неінвазивне, абсолютно нешкідливе та безболісне. Процедура ультразвукового сканування судин голови та шиї триває 35-40 хвилин.
  • Магнітно-резонансна ангіографія дозволяє отримати дуже інформативне зображення судин шиї та головного мозку. Це дослідження переважно застосовується для діагностики різних аномалій судинної системи (аневризм, артеріовенозних мальформацій та ін.). При цій процедурі не відбувається опромінення хворого. Проте магнітно-резонансна ангіографія - складне та дороге дослідження, тому рішення про його проведення повинен приймати тільки лікар.
  • Рентгенографія шийного відділу хребта з функціональними пробами дозволяє визначити нестабільність шийних хребців, аномалію Кімерлі (чого не покаже МРТ).
  • МРТ головного мозку, а іноді й МРТ шийного відділу хребта допомагають поставити остаточний діагноз.
  • Консультація ЛОР-лікаря, тімпанометрія аудіометрія дозволять виключити ЛОР-патологію.

Перша допомога

Порада 1-а: Якщо напад запаморочення застав вас зненацька, в першу чергу необхідно заспокоїтися та постаратися уникнути паніки. Якщо запаморочення не викликане транспортним захитуванням, то постарайтеся сфокусувати погляд на певному предметі й не заплющувати очі. При цьому варто сісти або прилягти, знайти зручне положення. Виміряйте артеріальний тиск. При підвищеному тиску не слід намагатися відразу різко знизити його. Пам'ятайте: зниження артеріального тиску нижче норми в більшості випадків небезпечніше за його підвищення.

Порада 2-а: Прийміть таблетку заспокійливого засобу (хоча б валер'янки) і помасажуйте рефлекторні точки, розташовані на кистях рук, в западині між великим і вказівним пальцями. Після нападу раптового запаморочення слід якомога швидше звернутися до лікаря-невролога.

Порада 3-я: При запамороченні, що гостро розвинулося, особливо в поєднанні з порушенням мовлення, слабкістю або незграбністю в руці чи нозі, двоїнням в очах, онімінням або іншими розладами чутливості необхідно негайно викликати «швидку допомогу». У цьому випадку не слід приймати ніяких ліків, не порадившись із лікарем.

Пам'ятайте, що цю проблему у жодному разі не варто відкладати «на потім». Не думайте, що вона вирішиться сама по собі - відстрочка тільки посилить ваш стан і може спричинити серйозні ускладнення. Не варто займатися самолікуванням. Воно не тільки не ефективне в більшості випадків, але і може завдати істотної шкоди вашому здоров'ю, сприяти переходу хвороби в хронічну форму, призводити до пізньої діагностики захворювання.

Не соромтеся і не бійтеся довіритися фахівцям, любіть себе, піклуйтеся про своє здоров'я і насолоджуйтеся життям. Здоровим людям це вдається краще, ніж хворим.

Будьте здорові!

Джерела інформації: https://healthday.in.ua

https://into-sana.ua

Повернутися назад 19 грудня 2023